4.11. Аплікація

АПЛІКАЦІЯ

Аплікація ‒ один із найдавніших видів народного мистецтва, який полягає у створенні художніх зображень або орнаментів способом вирізування та прикріплення (за допомоги приклеювання або пришивання) однокольорових або різнокольорових клаптиків тканини, шкіри, паперу та інших матеріалів на будь-яку основу, яка використовується, крім того, як фон. Основними ознаками аплікації є силуетне, узагальнене і площинне тлумачення образу, локальність великих кольорових плям. Завдяки спрощенню та посильності виконання художніх робіт, в яких, між тим, зберігається реалістична основа зображення, аплікація широко застосовується як засіб оздоблення різноманітних деталей одягу, предметів побуту, житлових приміщень тощо багатьма народами світу. Аплікація застосовується в дошкільному закладі не тільки як оздоблення приміщення, виготовлення наочних посібників та інше, але й як один із самостійних видів образотворчої діяльності дітей.

Види аплікації.

За зовнішнім виглядом розрізняють аплікацію:

силуетну,

набірну.

Силуетна аплікація ‒ аплікація, яка відтворює форму статури людини або інших предметів, що приймається в масі, тобто без деталей усередині контура, здебільшого, темною плямою на світлому фоні.

Набірна аплікація ‒ аплікація, яка виконується із заздалегідь підготовлених різнокольорових елементів, які вирізуються відповідно до зображуваних контурів окремих деталей цілого, тобто за аналогією пластинчатої або штучної мозаїки.

За змістом аплікація може бути:

предметною,

сюжетною,

декоративною.

Предметна аплікація відтворює один будь-який об’єкт у вигляді силует чи набору різнокольорових елементів, які в загальній масі відповідають контуру його форми.

Сюжетна аплікація, як і в інших видах образотворчого мистецтва, відтворює епізоди, події, явища. Вона також може бути виконаною у вигляді силуету чи поліхромним способом.

Декоративна аплікація для виконання орнаментів використовує заздалегідь підготовлені однокольорові чи різнокольорові елементи візерунка відповідних форм (геометричних, стилізованих реальних мотивів).

Виразні засоби аплікації:

Малюнок як елемент образотворчої мови, залежно від зображувальних завдань, спрямований на відтворення реальної або стилізованої форми у вигляді силуету чи поєднання відповідних різнокольорових елементів.

Лінія, як і малюнок, безпосередньо залежить від зображувальних завдань. Вона може бути складною, до найменших подробиць відтворювати обрис реальної форми, і спрощеною, залежно від міри стилізації образу. Нарешті, вона повною мірою відтворює силуети геометричних фігур, які використовуються у тому чи іншому орнаменті.

Колір в аплікаційній роботі здебільшого виконує декоративну функцію, тому повною мірою відповідає вимогам декоративного малювання, тобто ритмічна організація, гармонійне сполучення тональних плям тощо. У силуетній аплікації в одних випадках колір може будуватися на контрастній світлотній основі порівняно з фоном (наприклад, чорний та білий і навпаки), в інший ‒ витриманим в одному кольорі але різних відтінків (наприклад, темно-коричневе зображення на світло-коричневому фоні і т. п.).

Композиція предметної аплікації, як і малювання, підкоряється трьом основним правилам: відповідність формату об’єкта зображення, вдалий масштаб зображення, композиційна рівновага. Для сюжетної аплікації важливим є дотримання правил щодо відповідності формату, наявності смислового центру або акцентів, упорядкованості розміщення другорядних елементів композиції, її рівноваги, цілісності тощо.