РОЗВИТОК ОСНОВНИХ РУХІВ
У системі фізичного виховання дітей дошкільного віку
одне з головних місць посідає розвиток основних рухів: ходьби, бігу, стрибків,
метання, лазіння та ін.
Основні рухи характерні для повсякденної та трудової
діяльності людини. Вони є органічною складовою частиною дитячих ігор, важливим
засобом фізичного виховання і становлять необхідну основу для загального
всебічного розвитку дошкільнят: допомагають їм глибше пізнати навколишній світ,
активно сприймати його, долати труднощі на своєму шляху.
Систематичне виконання основних рухів позитивно
впливає на гармонійний фізичний розвиток дитини, сприяє вдосконаленню роботи
серцево-судинної, дихальної, нервової систем, зміцнює м’язи та опорно-руховий
апарат, розвиває фізичні якості (швидкість, спритність, силу, гнучкість та
витривалість).
Більшість рухів людини розвиваються в процесі її
життя, в результаті нагромадження індивідуального досвіду. Дослідження
(О.В.Запорожець, М.Ю.Кистяковська, Т.І.Осокіна, Е.С.Вільчковський), які
проводилися у плані вивчення даної проблеми, свідчать про те, що завдяки
високій пластичності нервової системи нові рухи краще засвоюються дітьми, тому
формування рухових навичок потрібно починати з дошкільного віку. Чим раніше
починається навчання, тим краще розвиваються рухи у дітей і тим міцніші набуті
ними рухові навички.
Формування навичок багатьох життєво важливих для
людини основних рухів, таких, як ходьба, біг, лазіння та ін., починається у
переддошкільний період. Однак становлення цих навичок, їх удосконалення та
автоматизація відбуваються у дитини протягом дошкільного віку.
Ходьба.
Ходьба
– основний спосіб пересування людини у просторі. Вона належить до циклічних
локомоторних рухів. Циклічність її складається з чергування кроків лівої та
правої ніг, а також погоджених з ними рухів руками. Автоматизований кроковий
рефлекс, який є фізіологічною основою ходьби, формується наприкінці першого
року життя дитини.
Біг.
Біг
має
ряд загальних структурних рис з ходьбою – циклічність рухів, послідовність їх,
перехресну координацію рухів ніг та рук. Однак найхарактернішою ознакою бігу,
яка відрізняє його від ходьби, є фаза «польоту» – безопорне положення тіла
після відштовхування ногою від землі. У цьому русі тривалість безопорних та
опорних фаз майже однакова. Якщо порівняти з ходьбою, то біг – це більш
інтенсивний рух. Робота рук під час бігу також має відмінності від ходьби. Руки
дитини зігнуті в ліктях, і мах ними більш енергійний. Біг значно більше
навантажує м’язовий апарат, і особливо дихальну та серцево-судинну системи.
Вправи
з рівноваги.
Вправи
з рівноваги
сприяють розвитку координації рухів, спритності, вихованню сміливості,
наполегливості, рішучості, впевненості в своїх силах, формують правильну
поставу у дошкільників. Під час виконання вправ з рівноваги на підвищеній опорі
(гімнастична лава, колода) вихователь здійснює страховку дітей, особливо молодших
вікових груп (підтримує деяких з них за руку, йдучи поряд з дитиною). Вміння
зберігати рівновагу розвивається у дошкільників поступово, у процесі
удосконалення функцій вестибулярного, м’язового та зорового аналізаторів, якими
керує центральна нервова система.
Лазіння і повзання.
Вправи з
лазіння і повзання відносять до циклічних рухів. Процес їх виконання має
короткочасну повторність елементів: перемінні рухи рук та ніг при лазінні по
гімнастичній стінці та повзанні по підлозі. За даними досліджень М.Ю.Кистяковської
та З.С.Уварової повзання формується на першому році, а лазіння на другому році
життя дитини. Спочатку діти повзають на животі, а потім в упорі стоячи на
долонях та колінах. При виконанні лазіння поступово діти засвоюють циклічність
у рухах рук та ніг. Приставний крок поступово змінюється на перемінний
(однойменний та різнойменний способи). Вправи з лазіння та повзання мають
велику користь для дітей. У їх виконанні беруть участь великі м’язові групи
(спини, живота, ніг і рук). Ці вправи супроводжуються значно більшим фізичним
напруженням, ніж інші основні рухи, і сприяють підвищенню фізіологічних функцій
органів і систем дитини. Вправи з лазіння позитивно впливають на виховання
сміливості, рішучості, спритності, координації рухів, допомагають перебороти
відчуття страху перед висотою. Вони мають велике прикладне значення.
Метання.
Метання
предметів
відносять до одноактних локомоторних рухів. Вправи з метання предметів
розвивають окомір, влучність, координацію рухів, зміцнюють м’язи рук та тулуба.
З цих видів вправ у дошкільному віці застосовують метання предметів (м’ячів,
торбинок з піском, сніжок та ін.) на дальність і в ціль, а також різноманітні
вправи у киданні та ловленні м’яча.
Стрибки.
Вправи із стрибків позитивно впливають на організм
дитини: зміцнюють м’язи і зв’язки нижніх кінцівок, удосконалюють координацію
рухів, сприяють розвитку спритності і вихованню сміливості. Однак потрібно пам’ятати,
що невміле застосування стрибків (непідготовленість місця приземлення,
недотримання програмних вимог щодо висоти стрибка) може призвести до виникнення
у дітей плоскостопості та травм. Стрибки належать до рухів ациклічного типу, в
яких немає фаз, що повторюються. Стрибок складається з чотирьох фаз, які
послідовно змінюють одна одну: підготовчої (приймання вихідного положення або
розбіг), основної (відштовхування), фази польоту та заключної (приземлення).
Виконання стрибка вимагає узгодженої роботи багатьох м’язів, складної
координації рухів, що можливе лише при певному рівні розвитку рухового
аналізатора і підготовленості опорно-рухового апарата дитини. Тому, виходячи з
анатомо-фізіологічних можливостей дошкільників, тільки в певній віковій групі
їх навчають того або іншого виду стрибків:
стрибок
у довжину з місця,
стрибок у глибину,
стрибок у довжину з розбігу,
стрибок у висоту з розбігу,
стрибки зі скакалкою.
Немає коментарів:
Дописати коментар