2.14. Методика навчання читання

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ

Читання є складною аналітико-синтетичною діяльністю. За визначенням Д.Б.Ельконіна, читання є відтворенням звукової форми слова на основі його графічного позначення. Навичками читання в межах всього алфавіту діти оволодівають на сьомому році життя. Основою для оволодіння цією діяльністю є добре розвинений фонематичний слух та знання про окремі мовні одиниці, одержані дітьми в попередніх групах. Уся робота з навчання грамоти будується з участю процесів аналізу і синтезу. Аналітична діяльність дітей полягав у виділенні ними речень із зв’язного мовлення, поділу речення на слова, слів ‒ на склади, виділення зі складу певного звука, позначення його буквою, ознайомлення з великою та малою літерами.

Синтетична діяльність полягає в складанні складів і слів з букв розрізаної азбуки, читання складів і слів, потім і речень у книзі, таблицях, з дошки.

Безумовно, аналіз і синтез не виступають тут у чистому вигляді. В кожному прийомі, який відноситься до аналізу, є елемент синтезу, і навпаки. Тому поділ цей досить умовний. Проте в кожному випадку аналіз чи синтез переважають. Вся робота проводиться на фоні звукового аналізу мови.

Звуковий аналітико-синтетичний метод визначає структуру занять. У першій частині заняття переважає аналітична діяльність, у другій ‒ синтетична. Наприклад, структура заняття по вивченню букви ч:

поставити наголос в надрукованих на картках словах,

розглядання картинки, складання речень зі словом «читати»,

поділ слова «читати» на склади, визначення наголошеного складу,

звуковий аналіз слова,

виділення звука (ч), пояснення його звукового значення: завжди твердий приголосний звук в українській мові,

позначення звука буквою, запам’ятання її назви,

відшукування і виставлення нової букви в індивідуальних касах,

усні вправи із звукового синтезу (утворення складів, слів з даним звуком),

читання складів, слів, речень з нововивченою буквою,

дидактична гра на закріплення попереднього матеріалу «Ланцюжок слів»: від слова «дім» утворити інші слова, замінивши, додавши одну букву.

Найважливішим моментом при навчанні читання є оволодіння вмінням читати злито. Поле зору дитини, яка починає оволодівати грамотою, обмежене однією літерою. В основі ж механізму читання лежить уміння бачити дві літери і залежно від наступної вимовляти попередню.

У зв’язку з цим діти спочатку вивчають букви на позначення голосних звуків: а, о, у, и, і е. Уже на цьому етапі вихователь ставить дітей у ситуацію читання («Прочитай, яку пісеньку співає мама своїй дитині ‒ а-а-а»). Але справжнє навчання прийомам читання починається тоді, коли діти вивчають першу букву на позначення приголосного звука.

Вихователь використовує різні прийоми для формування навичок злитого читання. На етапі звукового аналізу діти повинні засвоїти вміння сприймати звуки в слові в тому порядку, в якому вони звучать в живому слові, вміти встановлювати послідовність звуків у словах різної структури. Дітей треба вчити сприймати узагальнене значення кожного із звуків: вони вчаться, наприклад, сприймати всі варіанти твердого приголосного [м] ‒ ма, мо, ми, му; м’якого приголосного [м’] ‒ мя, мю, мі до вивчення відповідної букви.

Тому буква «ем» зразу ж виступає в їх свідомості узагальнено як знак  для всіх варіантів звучання твердих і м’яких приголосних, позначених цією буквою.

При ознайомленні з буквою на позначення приголосного звука дітям пропонують для звукового аналізу слова, в яких цей звук зустрічається в твердій і м’якій позиції (сок, сік). Вихователь пояснює, що твердий і м’який приголосний [с, с’] на письмі позначаються однією буквою «ес».

Для навчання злитому читанню можна використати і такий методичний прийом, як звукова лінійка. В одному «віконці» фіксується нововивчена буква на позначення приголосного звука, в іншому (поряд) вихователь поступово розміщує всі уже знайомі дітям букви на позначення голосних звуків. Оскільки приголосний не міняється, діти повинні весь час стежити за голосним і змінювати вимову приголосного залежно від того, яка голосна з’являється у «віконця». В такому разі у дітей формується орієнтація на голосну. Оволодівши читанням складів у «віконці» діти переходять до читання простих слів на таблицях і в книзі.

Не треба тривалий час затримувати дітей на читанні у «віконцях», інакше у них може надовго зберегтися читання складами. Якщо дитина читає слово складами, вихователь уточнює, який склад у цьому слові наголошений, І просить прочитати слово, виділивши наголошений склад. Це допомагає злитому читанню слів.