3.8. Наочні методи ознайомлення дітей з природою

НАОЧНІ МЕТОДИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здійснюються за допомогою різних методів. Суть методу полягає не тільки в тому, як доносить до дітей навчальні знання педагог, але й у тому, яка діяльність самих дітей. Отже, метод ‒ це спосіб взаємозв’язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можливостей дітей.

В ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи:

спостереження, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, використання моделей, нескладні досліди, праця в природі, ігри, розповідь вихователя, читання художньої літератури, бесіди.

Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує різні прийоми, які спрямовують дітей на виконання певного дидактичного завдання: показ, запитання, пояснення тощо. Отже, прийом є складовою частиною методу. Використання прийомів забезпечує активізацію пізнавальної діяльності дітей і в результаті цього більш глибоке засвоєння навчального матеріалу.

У педагогіці існує кілька систем класифікації методів. Найбільш широко застосовується класифікація методів навчання за джерелом знань. Якщо джерелом знань є спостереження, сприймання ілюстративного наочного матеріалу тощо, то це наочні методи, якщо практична діяльність (праця в природі, нескладні досліди) ‒ це практичні методи; якщо слово вихователя (розповідь, читання природознавчої художньої літератури, бесіда) ‒ це словесні методи.

Усі методи, що використовуються в ознайомленні дошкільників з природою, взаємозв’язані між собою. Адже вирішення дидактичних завдань вимагає, щоб первинні знання, які одержують діти за допомогою спостережень, уточнювалися, конкретизувалися в процесі сприймання картини, тощо. Досить часто методи використовують у поєднанні, наприклад спостереження з розповіддю вихователя, грою.

До наочних методів відносяться:

спостереження,

демонстрування ілюстративного матеріалу,

демонстрування технічних засобів навчання,

використання моделей

1. Спостереження. Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи та зв’язки між ними. Участь мислення у сприйманні стимулює пізнавальний пошук дітей, сприяє зв’язку набутих чуттєвих образів з тими, що у дітей вже є, і допомагає виникненню власних суджень.

Спостереження в природі класифікуються залежно від:

тривалості ‒ епізодичні, або короткочасні, і тривалі спостереження за розвитком, змінами об’єктів;

дидактичної мети ‒ первинні, повторні, заключні, порівняльні;

способу організації ‒ колективні та індивідуальні, планові і позапланові.

Епізодичні, або короткочасні, спостереження ‒ це спостереження за тими об’єктами, явищами природи, які тривають недовго (веселка, злива тощо), або ж ті, до яких діти не можуть повертатися часто, (розглядання їжачка, черепахи, яких на короткий час приносять у дитячий садок). Частіше в дитячому садку мають місце тривалі спостереження, в яких простежуються, наприклад, основні фази розвитку рослини в період цвітіння.

Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлення про найбільш характерні властивості об’єкта, дати дітям цілісне враження, яке повинно доповнюватися, закріплюватися, уточнюватися: наприклад, після першого спостереження за рослиною мати-й-мачухи, яке проводиться у сонячну погоду, коли її квітки відкриті, слід провести повторне спостереження у похмуру, погоду, коли квітки закриті, пониклі, наче сумують за сонцем, пояснити дітям, що ця рослина ‒ живий барометр, по ній можна визначати погоду. Заключні спостереження мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися у природі за відповідний проміжок часу (пори року). У порівняльних спостереженнях прийом порівняння провідний і допомагає активізувати розумову діяльність дітей, спрямувати її на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень, класифікації об’єктів природи. Такі спостереження найчастіше проводяться із старшими дошкільниками.

Спостереження можуть бути колективними (об’єднувати всю групу, проводитися підгрупами) та індивідуальними. Останні важливі не лише з точки зору вирівнювання знань дітей, які відстають у засвоєнні програми через різні причини, але й для задоволення зростаючих потреб у оволодінні новими знаннями інтелектуально-обдарованих дітей. Ці діти впливають на інших дітей своїм зацікавленим ставленням до явищ природи, поясненнями цих явищ під час самостійних спостережень. Спостереження можуть бути плановими і за ініціативою дітей тобто позапланові. Найчастіше вони характерні для тих дитячих, колективів, де систематично і ґрунтовно проводяться планові спостереження і у дітей сформований високий рівень пізнавальних інтересів. Часом позапланові спостереження зумовлюються природними об’єктами та явищами, наприклад метеорологічними явищами, які не можна передбачити заздалегідь.

Під час підготовки до спостереження вихователь повинен чітко уявляти програму: які навчальні, розвиваючі і виховні завдання будуть реалізовуватися в процесі спостереження. Навчальні завдання передбачають формування конкретних уявлень про об’єкти природи, зв’язки між ними. Навчальні завдання передбачають формування конкретних уявлень про об’єкти природи, зв’язки між ними. Розвиваючі завдання спрямовані на розвиток психічних процесів, на яких акцентується увага під час проведення спостережень. Виховні завдання спрямовані на формування у дітей ставлення до певних природних об’єктів.

2. Демонстрування ілюстративного матеріалу. Потреба використання ілюстративного матеріалу під час ознайомлення дошкільників з природою зумовлюється особливою привабливістю матеріалу і характером їх образного мислення. Розглядання картин, ілюстрацій у роботі з дошкільниками допомагає вирішувати різноманітні завдання, в першу чергу уточнювати, закріплювати знання про природні об’єкти, збагачувати їх. Ілюстративний матеріал є засобом формування уявлень про природні об’єкти у тих випадках, коли не можна показати їх дітям у реальному вигляді. Ілюстративний матеріал, що зображує природні об’єкти, має викликати у дітей чуттєві образи, близькі до сприймання дійсності, тобто вони повинні бути виконані реалістично.

Для ознайомлення з природою використовується ілюстративний матеріал, який можна класифікувати за такими видами:

предметні картинки,

сюжетні,

художні картини ‒ репродукції відомих майстрів.

3. Демонстрування технічних засобів навчання. Під час ознайомлення дошкільників з природою потрібно використовувати технічні засоби навчання. Ефективність впливу технічних засобів навчання залежить від правильного визначення їхнього місця у навчально-виховному процесі. Технічні засоби навчання поділяють на три групи:

екранні,

екранно-звукові,

звукові.

4 Використання моделей. Слово модель ‒ (від франц. modele) означає зразок, умовний образ якого-небудь об’єкта. Модель є одним із засобів наочності навчання. Вона виконує ілюстративну роль під час розповіді педагога про найбільш важливі властивості, дії об’єкта, що вивчається, в цілому або його окремих частин.